15 липня коридори школи були незвично тихими. Вони теж полинули у спогади такого недалекого в роках і такого недосяжного в історії минулого. Ніби вчора тут бігав, сміявся, дразнив дівчаток та вирішував серйозні, на погляд дитини, питання Дмитрик Рябий. А сьогодні його бойові побратими прийшли до школи вшанувати пам'ять загиблого товариша. Що можна говорити у такі моменти? Спогади уривків з такого короткого життя хлопчика із таким великим серцем, відданим заради того, щоб саме цими коридорами бігали веселі, безтурботні діти. Пам'ять - наш святий обов'язок перед вами, вічно юними воїнами Батьківщини. А вам, воїни-захисники щире побажання залишатися живими. Нехай Господь береже вас у вашій нелегкій місії - боронити державу.