Додаток

до листа КЗ «КОІППО

імені Василя Сухомлинського»

25.01.2016     №  83/19-09

Рекомендації

щодо проведення в загальноосвітніх навчальних закладах заходів, пов’язаних з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи

Ми атомні заложники прогресу.

Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

Так і живем од стресу і до стресу,

Абетку смерті маємо –  АЕС.

Л. Костенко

   Майже 30 років відділяє нас від Чорнобильської катастрофи, а той чорний день трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато трагедій і буде завжди об’єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

   У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у м. Прип’ять Київської області.

  Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров’ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіоактивними нуклідами забруднено близько 5 тис. населених пунктів України, Білорусі та Росії, що склало більше 145 тис. кв. км їх територій.

  Смертоносна пляма в Україні накрила 2218 селищ та міст із населенням приблизно 2,4 млн. людей. Загальна площа радіаційного забруднення в нашій державі склала понад 54 тис. кв. км у 12 областях. На карті України з’явилась    30-кілометрова «зона відчуження».

  Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення біля 5 млн. людей в Україні та в сусідніх країнах. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни. Таке масштабне забруднення спричинило радіоекологічні, медичні, а також значні соціально-економічні наслідки.

  Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її страхітливими наслідками.

26 квітня є днем пам’яті як про найбільшу техногенну катастрофу, так і днем вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу Чорнобильської атомної електростанції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди вписано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам’яті українського народу.

   Перемагаючи розгубленість перед невідомістю того, що сталося, приголомшені несподіваністю аварії, майже всі працівники зміни залишилися на своїх робочих місцях. Як фахівці атомних станцій більшість із них розуміли масштаби трагедії, що постала перед їхніми очима тієї тривожної квітневої ночі, і не спасували перед нею.

   З цієї хвилини почався відлік часу жертовного подвигу, у якому сплавились в одне стійкість і відданість обов’язку.

  Серед тих, хто самовіддано виконував саме такі, найвідповідальніші і найнебезпечніші завдання, були і працівники станції О. Лелеченко, О. Акімов, А. Кургуз, В. Лопатюк, В. Дегтяренко, А. Ситніков та багато інших. Вони до кінця виконали свій професійний обов’язок і навічно залишилися в пам’яті товаришів, які заступили їх на посту.

  Уже через кілька хвилин після вибуху реактора на місце події прибули підняті по тривозі й два відділення пожежників, які обслуговували Чорнобильську АЕС, очолювані начальником караулу, лейтенантом В. Правиком. Мужні бійці вступили у двобій з вогнем на четвертому енергоблоці та покрівлі машинної зали.

  Свідомі свого обов’язку і високої відповідальності перед майбутніми поколіннями, вони трудилися в ім’я життя інших людей. Саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. Подвиг кожного з них заслуговує на окрему розповідь.

   Від вибуху і під час пожежі, що тривала близько 10 днів, загинула 31 людина і більше 200 було госпіталізовано. Для гасіння пожежі було задіяно близько 240 тис. ліквідаторів.  Всі вони отримали високі дози радіації. 

  Більше 115 тис. людей були евакуйовані з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської ЧАЕС.

   У міру з’ясування масштабів та наслідків аварії, трагедія почала усвідомлюватися людством як планетарна катастрофа. Уряд України достроково припинив роботу ЧАЕС. Над зруйнованим четвертим енергоблоком була споруджена захисна залізобетонна споруда – об’єкт «Укриття», який ще називають саркофагом.

   Слово «Чорнобиль» перетворилось на зрозумілий для всіх образ-символ, що ілюструє глибину кризи в тій чи іншій сфері: «духовний Чорнобиль», «інформаційний Чорнобиль», «економічний Чорнобиль»...

   Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції...

   26 квітня – День національної жалоби. Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров’я та життя.

   Тема Чорнобильської трагедії знайшла своє відображення в творах письменників, художників, музикантів, кінофільмах. Встановлено пам’ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії в багатьох містах України, Росії та Білорусі.

   Зараз у Києві діє Національний музей «Чорнобиль», де можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль. Фахівцями підготовлено й віртуальну екскурсію Національним музеєм «Чорнобиль» (Режим доступу: http://chornobylmuseum.kiev.ua/uk/main/?option=com_content&view=article&id=3&lang=uk).

   При підготовці заходів радимо скористатися допомогою громадських організацій, які займаються чорнобильськими та екологічними питаннями, учасників ліквідації наслідків аварії, очевидців, людей, евакуйованих із зони відчуження та запросити їх стати безпосередніми учасниками заходів.

На районному (міському) рівні варто організувати та провести:

• науково-практичні конференції, семінари, «круглі столи» відповідної тематики, зокрема: «Тридцять років потому. Події. Факти. Коментарі», «30 років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього», «Чорнобиль – найбільша техногенна катастрофа ХХ ст.»;
• тематичні відеолекторії: «Героїзм та мужність ліквідаторів ЧАЕС», «Ціною життя»;
• благодійні концерти з метою збору коштів для допомоги постраждалим від Чорнобильської катастрофи;
• конкурси проектів, авторських творів (поезії і прози, плакатів, малюнків, фото та відеоматеріалів).

   Заходи, пов’язані з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи, мають об’єднати учнівські, педагогічні колективи та батьківську громадськість.

   У загальноосвітніх навчальних закладах вони можуть проходити в рамках відповідних тематичних місячників чи тижнів «Чорнобиль не відходить у минуле», «Чорнобиль – це подвиг, пам’ять і наш нестерпний біль», які відкриваються тематичними лінійками, радіогазетами.

   Проведення лекцій, бесід, зустрічей, присвячених пам’яті жертв Чорнобиля у загальноосвітніх навчальних закладах за участю учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають допомогти школярам осягнути масштаби катастрофи і жертовний подвиг її ліквідаторів.

   Їх метою має бути також нагадування прийдешнім поколінням про величезну відповідальність перед людством тих, хто безпосередньо працює з мирним, як здається, атомом, про страшні наслідки Чорнобильської катастрофи для людей і природного оточення, а головне про жертовний подвиг ліквідаторів цієї екологічної катастрофи.

   У бібліотеках навчальних закладів можуть бути розгорнуті тематичні книжкові виставки, серед яких: «А думалось, що атом той слухняний», «Земля, опалена Чорнобилем», «Із чорнобильського вогню в безсмертя…», «Біль і тривоги Чорнобиля», «Чорнобиль не має минулого часу», доповненні фотоматеріалами, спогадами ліквідаторів Чорнобильської трагедії, авторськими творами учнів тощо.

   Варто ініціювати проектну діяльність та активізувати пошуково-дослідницьку роботу школярів щодо збору матеріалів про учасників ліквідації пожежі, переселенців із 30-кілометрової «зони відчуження», екологічний стан своєї місцевості, які поповнять експозиції шкільних музеїв, бібліотек.

   У рамках навчальних предметів важливо зосередити увагу на фактичному матеріалі щодо екологічних проблем і наслідків для здоров’я сучасників Чорнобиля, які потрапили в зону зараження, та наступних поколінь.

   На бібліотечних уроках, поетичних годинах, літературних вечорах, продовжувати знайомити школярів з творами письменників, присвячених Чорнобильській трагедії: «Увічнення пам’яті трагедії Чорнобиля в українській літературі ХХ ст.», «Чорнобиль у творчості Ліні Костенко», «Тема Чорнобиля в творчості українських письменників», «Поети сучасності про Чорнобиль», «Пам’ять… пам’ять, живи! Без неї я нічого не значу». Серед творів: документальна повість Юрія Щербака «Чорнобиль» та роман Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття», книга Євгена Гуцала «Діти Чорнобиля», поеми Івана Драча «Чорнобильська мадонна» і Бориса Олійника «Сім» та ін.

   Для різних вікових категорій школярів варто організувати:

• виступи лекторських груп: «Трагедія не має повторитись», «Кіровоградці – ліквідатори аварії на ЧАЕС», «Вони врятували не лише життя», «Гіркий присмак полину»;
• інформаційні години «Іншої землі у нас не буде, нам потрібно нашу зберегти»;
• години роздумів: «Чорна спадщина Чорнобиля», «Найбільша екологічна катастрофа сучасності», «Знаємо, пам’ятаємо»;
• виставки малюнків, плакатів, газет, фоторепортажів, творчих робіт: «Чорнобиль очима дітей», «Чорнобиль – наш біль», «Над Чорнобилем лунає дзвін…», «Чорний біль», «Екологічні аспекти Чорнобильської катастрофи», «Чорнобиль: минуле, сучасне, майбутнє»;
• тематичні виховні години, уроки пам’яті, уроки-реквієми: «Дзвони Чорнобиля», «Чорнобиль… Трагедія… Пам’ять…», «Чорнобиль: подвиг і трагедія», «Чорнобильські дзвони», «Полин – сльозою омивається душа», «Нехай у серці не згасне пам’ять»;
• вечори пам’яті, вечори-спомини, вечори-реквієми: «Вони зробили крок у вічність…», «Чорна трагедія», «Земля обпалена Чорнобилем», «Поріс чорнобилем Чорнобиль – бідою нашою поріс», «Дзвони Чорнобиля нагадують нам…», «26 квітня – День національної жалоби»;
• вечори-зустрічі: «Біль і крик душі під знаком Чорнобиль», «Мужність і біль Чорнобиля», «Чорнобиль не має минулого часу», «Вони врятували не лише життя», «Гіркий присмак полину»;
• покладення квітів до пам’ятних знаків чи могил тих, хто загинув або помер унаслідок Чорнобильської катастрофи.

Варто організувати відвідування учнями експозицій, присвячених Чорнобильській трагедії в місцевих краєзнавчих музеях.

Для організації відеолекторію «Вони бачили смерть в обличчя», «Тридцять років потому. Події. Факти. Коментарі.», «Чорнобильська трагедія» радимо використати цикл відеопередач  з інтернет-ресурсів, зокрема:

«Чорнобиль. Як це було…» (Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=bXEtitHp9Dc);

«Мужність та біль Чорнобиля» (Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=qTG3NwPWRX4);

«Секунди до катастрофи. Аварія на Чорнобильській АЕС» (Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=P_Y6SCp_Lp4));

«20 фактів про Чорнобильську катастрофу» (Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=75d4seOmEko);

«Чорнобиль, ЧАЕС 1986, ліквідація» (Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=8qLxZukDo4g);

«Чорнобильська аварія. Хроніка» (Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=G_jqTPgQk5A).