Категорії меню
Опитування
Який предмет Вам більше до вподоби?

Корисні посилання














Увага

2019

Гордість школи

Cтепаненко Юлія


Тупчієнко Святослав


Костенко Анастасія


Унгуряну Артур


Думенко Дарія


Захарченко Денис


Коваленко Дмитро


Архів новин
» » » Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

В Україні щорічно 27 січня на державному рівні відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
В роки Другої світової війни територія України стала одним із осередків численних переслідувань за расовою, етнічною, національною приналежністю та масових страт єврейського населення. За статистикою, серед 6 мільйонів загиблих євреїв від нацистської політики терору понад 1,5 мільйони були громадянами України.
На міжнародному рівні офіційне вшанування загиблих внаслідок Голокосту 1933 – 1945 років розпочалося у 2005 році - після ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Співавторами документу стали майже 100 держав.
Уривок із науково-дослідницької роботи "Голокост на теренах рідного краю" Автор Семенюк Дарина.
Євреї на території нашого краю з'явилися ще в часи Хазарського ханства (700—1016 р. н. е.). Хазари були тюркським народом, що сповідав іудаїзм. Єлисаветградщина знаходилась в межах сумно відомої «черты оседлости».Територію Добровеличківського району євреї почали заселяти у ІІ половині 18 століття. У Добровеличківці до революції 1917 року, добру половину населення становили євреї. Було тут дві синагоги, 52 єврейські лавки.Єврейська община грала значну роль в суспільному, економічному та культурному житті Добровеличківки. Уздовж центральної вулиці містечка стояли магазини, майстерні, друкарня, аптека та інші заклади, що належали євреям. Спогади старожилів підтверджують, що центр містечка був переважно заселений євреями. Це були Бранницькі, Римські, Козіровські,Медведовські,Файбери.
З перших днів окупації нова влада нав’язала власні правила поведінки та регламентацію життя місцевому населенню. Визначався цивільно-правовий статус євреїв як «не-арійців». Це відразу позбавляло єврейське населення навіть тих обмежених прав, які мало місцеве населення інших національностей. Дискримінаційні міри стосувались усіх сфер життя євреїв Добровеличківщини.[17;]
Так, наприклад, їм заборонялось ходити по центральній вулиці та відвідувати базар. Євреям наказали носити спеціальні позначки, які б відрізняли їх від інших мешканців містечка. За загальним німецьким планом знищення євреїв повинно було здійснюватись в унісон з територіальною експансією і поневоленням місцевого населення, і було оформлено в якості стратегічних, ідеологічних та політичних завдань з боку нацистського керівництва. За спогадами місцевих жителів відразу ж після перепису населення саме євреїв почали примусово відряджати на найтяжчу роботу. Наказом щефа поліції Федора Коваля було визначено євреїв як основну робочу силу для розчищення містечка від сміття та руїн. Вони також виконували роль тягової сили та на собі перевозили повозки з вугіллям, водою тощо. За невиконання наказу карали побиттям. Більшість з цих людей були похилого віку, не могли виконувати роботу у тому темпі, якого від них вимагали, і за це наглядачі били їх батогами.
В січні-лютому 1942 року в с. Мар'ївці гестапівці і поліцаї у названій в народі "долині смерті" розстріляли 167 жителів Добровеличківки серед них були представники і єврейської національності та українці.[21]
Скоріш за все, перед основними розстрілами було створено спеціальні списки з кількох десятків осіб,яких потрібно було винищити. Цим можна пояснити те, чому серед розстріляних у «Долині смерті» були і не євреї. Про це свідчать прізвища людей, яких впізнали під час розкриття поховань. Десять прізвищ не було встановлено. Цих людей арештовано в їхніх помешканнях, а потім страчено.
Із спогадів жителів Добровеличківки : «У лютий мороз насильно забирали з хат чоловіків, жінок, дітей. Садили у машини із закритим верхом і везли у напрямку до села Мар’ївка. Через два дні дізналися , що їх розстріляли».
Після визволення Добровеличківки в березні 1944 року була створена спеціальна комісія, що розслідувала цей злочин. Нею були встановлені прізвища загиблих та їх катів.
Про криваві події зими 1942 року дізнаємося із спогадів очевидиці розстрілу євреїв Івануни Клавдії Никифорівни 1925 р.н., жительки смт. Добровеличківка. «З вечора поліцаї наказали жителям, щоб ніхто вранці не виходив з хат, щоб позакривали вікна. А рано вранці жителі села почули шум машин і ґвалт людей. Євреїв вивантажували на галявині при дорозі, що веде на село Маріївку. Наказували тут роздягатися і понад схилом великого яру вели до місця розстрілу. Вздовж останнього йшли і гітлерівці. До обіду постріли затихли. Запанувала тиша. Біля дороги стояли поліцаї які палили багаття. Палили речі загиблих людей. Певно, те, що їм було не потрібне.
Криваве звірство завершилася. Надвечір, коли вороги поїхали, жителі села, побігли подивитися, чи немає живих, яким потрібна допомога. Нічого… Все засипано велетенським шаром землі. Її було так багато, що ніхто не ворушився.»
Про криваві події 1942 року розповідає у своєму листі колишній житель селища Добровеличківки, ветеран війни, викладач історії Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства Крупник Михайло Якович.(Додаток №3)
На території Добровеличківського району у селі Ново-Глиняне був розташований колгосп, який заснували євреї у 1931 році. Мав назву«Труд». Першим головою колгоспу був Осніс Володимир Мойсейович.
Цінними є спогади його племінника Осніса Олександра Михайловича. «Почалася війна і знов жахи пішли по світу. У селі жив Льова Бендойл,йому доручили евакуацію колгоспної череди по ту сторону Дніпра-гадали,що німці далі не підуть.У тому числі був і Соломон Гутермахер, який брав участь у Імперіалістичній війні, був у німецькому полоні.Він переконував колгоспників повернутися додому,тому що рухатися під бомбардуванням було дуже небезпечно.Німці наближалися швидко.Соломон казав, що він з 1914 року був у полоні 1,5 року і німці нікого не вбивали;евакуюватися слід комуністу,голові колгоспу Оснісу М.М, а іншим повернутися додому.Чотири родини Оснісів,загальною кількістю 26 чоловік,доїхали до Новоукраїнки і звідти вирішили повернутися.»
В селі Ново-Глиняне нацисти розстріляли у жовтні 1941 року 64 мирних жителя єврейської національності. Гітлерівці вбили цих людей уночі.(Додаток №3,4)
В с. Андріївці за вбивство німецького коменданта окупанти та їхні прибічники силоміць вигнали на центральну вулицю, жертвами якого стали в основному, жінки, старики та діти,всіх мешканців села вишикували в шеренгу і відібравши кожного третього, незалежно від віку, розстріляли, а 30 чоловік повісили серед них були і особи єврейської національності. Людей знищували цілими сім'ями. У селі Маркове на території де тепер розташована школа було забито до смерті 18 жителів села.Є свідчення очевидців, про те, що заарештованих розділи і босими, під охороною німців розстрілювали. Свідчення колишнього колгоспника колгоспу ім. Сталіна Бондаренка Н.І.,про те, що 10 листопада 1942 в с. Скопіївка був заарештований жандармами і розстріляний член ВКП/б/У Павлючек Ф.Т.; 10 листопада 1942 року була забрана поліцаями і розстріляна Рафаненко Люба, 1938 року народження. Ці свідчення підтверджують Вирченко Семен Петрович, Зоя Петрівна Коловчук і Школенко Марія Трофимівна. В селі Богодарівка 13 березня 1944 року було розстріляно і захоронено на сільському кладовищі 4 чоловік, 2 із них єврейської національності. Свідками цієї трагедії були Білоус Антоніна Дмитрівна, Моторнюк Антоніна Прохорівна і Романовська Галина Леонтіївна. В с. Липняжка було розтріляно 22 жителя, із них 3 були євреї. В с. Трояни німці заарештували в листопаді 1941 році сім’ю Громова Ісака Митрофановича, жінку та дітей, та сім’ю Кошових. Кошових і Громових нацисти тримали роздітих під зливою в зруйнованому приміщені. Ранком відправили в Добровеличківську жандармерію. Там заарештованих піддали жорстоким тортурам, через добу сім’ю Кошових і Громових розстріляли.Про це свідчять жителі Добровеличківки Матковський П.П., Перепелиця Д.А., Ковалюк С.П. і Задорожний Є.І. В селі Варваро-Олександрівка, 2 вересня 1942 року, була заарештована нацистами Васільєва Феня з 10-місячним сином. Коли везли в Добровеличківську жандармерію матір з воза нацисти викинули, а 10-місячну дитину повезли до скотомогильника, між Добровеличківкою та Варваро-Олександрівкою, посадили дитину у яму і розстріляли. Про це свідчять жителі села Варваро-Олександрівка Басиста Віра Константинівна, Чайка Євдокія Петрівна, Коверга Сидір Петрович.[20]
Після визволення Добровеличківки,в листопаді 1944 року були встановлені особи, які були винні у злодіянні проти радянських громадян:
1. Шеф райуправи Тельман Отто
2. Начальник жандармерії Ріссе Карл
3. Жандарм Шерцо Карл
4. Комендант Вернер
5. ІІ комендант Красір Клавдус[20
Проте розіграти «єврейську карту» у масовій свідомості громадян німцям так і не вдалося: серед українців, і зокрема, серед жителів нашого краю була велика кількість тих, кого тепер називають праведниками світу.Це були українці, які опиралися вбивствам євреїв і рятували їх. Покаранням за такий вчинок була смерть, тож часом жертвами ставали цілі сім’ї. Порятунок був водночас складним і небезпечним. У більшості випадків це треба було тримати в таємниці від сусідів по селу або ж по будинку, а зберігати таємницю було непросто. Дехто з етнічних українців рятував євреїв із християнського милосердя.
Ці люди, ризикуючи своїм життям, життям дітей, допомагали євреям, переховували їх у власних оселях, немовлят видавали за своїх.
У селищі Добровеличківці родина Вієвських переховувала єврейську сім’ю: жінку і двох хлопчиків. За свідченням Віталія Михайловича Вієвського, таємних „квартирантів” постійно переодягали, змінювали імена, фарбували волосся. І врятували. Їх ніхто не видав, навіть сусіди, які знали про євреїв. Нині сім’я Віталія Михайловича товаришує із колишніми хлопчаками, які були врятовані у ті страшні часи
Особливу увагу рятівникам євреїв у період Голокосту приділяє Яд Вашем, ізраїльський національний центр пам’яті Катастрофи та героїзму. Одне з основних завдань Яд Вашем — від імені Держави Ізраїль та всього єврейського народу висловити вдячність тим не євреям, які з ризиком для власного життя рятували євреїв від геноциду під час Голокосту. Таких героїв називають «Праведниками народів світу»; це — почесне звання, що присвоюється від імені Ізраїлю відповідно до Закону про увічнення пам’яті мучеників і героїв (1953 р.) представникам різних національностей та віросповідань. Справу про присудження звання Праведника світу розглядає спеціальна громадська Комісія, яку очолює суддя Верховного суду Ізраїлю.
За даними історика М. І. Тяглого, на теренах України представники різних національностей врятували понад 17 тис.євреїв.У Кіровоградській області нараховується 47 праведників світу.

 



Категорія: ВИХОВНА РОБОТА / Шкільне життя
Повернутися
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Ім'я:*

E-Mail:*
Підтвердіть, що Ви не робот: *